Асоціація молодих політологів і політиків

Розмір тексту
  • Збільшити розмір шрифту
  • Стандартний розмір шрифту
  • Зменшити розмір шрифту

Права людини як шлях до демократії

Олександр Темчук (Гуд)

Віктор Осятинський у своїй лекції «Вступ до концепції прав людини» висловив наступну думку: «Не дивлячись на те, що права людини насамперед з’явилися як інструмент захисту проти тиранії недемократичної влади, вони потрібні як за демократії так і за автократії... Таким чином права людини дуже важливі зараз для країн, що почали перехід до демократії...».

Кожна людина у вільному суспільстві має особисту привілею – від народження набути прав, найважливіші з яких – право на свободу і людську гідність. Часто, захищаючи це право, наші співвітчизники клали на олтар своє життя, аби їх нащадки у повній скористалися свободою. Із права на свободу і людську гідність, на мою думку, виростають інші вольності, притаманні демократичному суспільстві.


Уявлення і поняття про права людини почали складатися з найдавніших часів розвитку суспільства. Одним із прикладів країн, які стали на шлях демократичному розвитку є, звичайно, Україна. Після здобуття незалежності наша держава приєдналась до усіх конвенцій та договорів,  які б стосувались прав людини.


Вивчення міжнародних документів дозволило нашим діячам визначити такі громадянські права і свободи: право на життя; право на свободу та особисту недоторканність; право на повагу гідності; свобода від катувань чи жорстоких, нелюдських або таких, що принижують людську гідність, видів поводження чи покарання; свобода від рабства та работоргівлі; свобода на вільне пересування; свобода вибору місця проживання; право на недоторканність особистого та сімейного життя; право на недоторканність житла; свобода думки, совісті, релігії та переконань; право на рівність перед судами і трибуналами; права обвинуваченого; свобода від довільного арешту, затримання чи вигнання; право на ефективний захист; право на справедливий суд.

В Основному Законі нашої держави відображені майже всі перераховані вище громадянські права, а деякі з них - навіть розширені. Це засвідчує, що наша держава у правовому відношенні є справді демократичною, правовою європейською державою.

Найважливішим з числа громадянських (природних) прав є право на життя - невід’ємна цінність кожної людини. Воно дозволяє людині володіти всіма правами та свободами. Крім того, життя – єдине й неповторне, його не можна пережити наново. Тому це право, яке не може поновлюватися, тому захист його належить до найзначніших пріоритетів демократичної держави. Не випадково в усіх авторитетних угодах щодо прав людини, підписаних Україною, це право займає перше місце у переліку інших прав та свобод. Гарантує це право і Основний Закон нашої Української держави. 

Індивідуальна свобода – це одна з найбільших цінностей людини. Тільки вільна людина може виявити всі свої найкращі якості. Політичні події останньої доби засвідчили розуміння цього твердження багатьма нашими співгромадянами. Принципово новим правом людини, яке проголошене й закріплене новою Конституцією України в системі громадянських прав, є право на повагу до своєї гідності, тобто на певне ставлення навколишніх до особи. Це означає передусім, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському та такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. 

Всі люди народжуються рівними у своїй гідності, бо це моральна якість, котра відображає неперевершену цінність людини. Якщо людина це усвідомлює, то в неї виникне почуття власної гідності, яке допоможе їй викликати повагу інших людей і самій їх поважати, обстоювати свої права і визнавати свою рівність з іншими. Ось чому в суспільстві, в якому живуть за нормами моралі, не може і не повинно бути катувань, нелюдських поводжень з громадянами чи такого ж покарання. 
Одним з міжнародних стандартів громадянських прав є заборона рабства і работоргівлі. Згідно з міжнародним правом акти работоргівлі - це злочини, бо ніхто не має права розпоряджатися іншою особою, продавати чи купувати її, примушувати працювати на себе, обмінювати на якусь річ. Все сказане суперечить людській природі, бо всі люди рівні незалежно від будь-яких ознак. 

Свободу пересування і вільний вибір місця проживання гарантують не тільки міжнародно-правові акти, а й Конституція України. Зокрема, в цій статті забезпечується право вільно залишати територію України. І це справедливо. Чому? Тому, що держава гарантує людині свободу і недоторканність, і вона не може примусити її завжди жити на одному місці, нікуди не виїжджаючи, а тим паче не змінюючи місця проживання. Місцем проживання неповнолітніх дітей, які не досягли п’ятнадцяти років, визнається місце проживання їхніх батьків. Прикладом втілення цього права є життєва історія моєї подружки Маї Кірьян. Її батьки вирішили виїхати в іншу країну. Вони мали на це право і вона також. І це право вони втілили. 

Важливо також відзначити, що Конституція України оголошує неприпустимим втручання в особисте і сімейне життя людини. Ніхто не може зазнавати, говориться в Основному Законі, втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Це є принципово новим положенням щодо прав особи для нашої держави зокрема. Згадаймо часи, коли в нашій країні влаштовувалися так звані товариські суди, де кожен міг сказати щось гидке на свого знайомого. Нам залишається тільки радіти, що живемо хай у складний, але інший час. Тепер є нормою: кожна людина має право жити так, як вона цього бажає. Це право логічно пов’язане з іншими можливостями, що можуть виступати як гарантії його забезпечення, а саме: недоторканність житла, таємниця кореспонденції, суть яких практично збігається з попереднім висловленням - людина хоче жити так, як вона сама цього бажає. 

 

 

 

 

Вівторок, 20 квітня 2010 адміністратор  

Щоб мати можливість додавати коментарі, Вам необхідно зареєструватись. Якщо Ви вже зареєстровані, просто увійдіть на сайт під власним іменем і паролем. Деякі матеріали сайту можуть бути доступні для перегляду лише зареєстрованим користувачам.

Напрямки роботи

exit-poll.jpg

Події

 

Ключові гравці у виборах міського голови Луцька

 

Понад 83% лучан підтримують вступ до НАТО

Більшість мешканців Луцька - 83,6% вважають, що Україні потрібно вступити до НАТО. Про це свідчать...

 

Чи підтримують у Луцьку ініціативи нової влади?

 

Чоловіки у Луцьку - більші оптимісти, ніж жінки

 

Книга про історію становлення інститутів громадянського суспільства

    Презентація цього видання відбулася  у приміщенні Волинської обласної універсальної бібл...

Опитування

Я ставлюсь до політики: