Асоціація молодих політологів і політиків

Розмір тексту
  • Збільшити розмір шрифту
  • Стандартний розмір шрифту
  • Зменшити розмір шрифту

ЧИ ОЧІКУЄ ВЛАДУ ГРУЗІЇ ДОЛЯ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ?

 

Порушення кримінальної справи щодо екс-президента Грузії Міхаіла Саакашвілі викликало дискусії у багатьох колах. Звинувачення лідера "Трояндової революції" грузинськими правоохоронними органами у "здійсненні надмірних повноважень" призвело не тільки до загострення партійних стосунків. Ланцюговою реакцією стали критичні зауваження представників політичного бомонду США та низки держав ЄС, які не проти надати політичний притулок грузинському політикові.

Паралельно з цим деякі грузинські мас-медіа розпочали публікувати матеріали з негативними нотками про колишніх високопосадовців часів президентства Саакашвілі в якості політичних та економічних консультантів в Україні. В Україні до болі знайома "справа Тимошенко", що тривалий час відігравала роль проблемного питання у відносинах уряду "Партії регіонів" із ЄС та США. Можна припустити що оточення В. Януковича використовувало ув'язнення Юлії Тимошенко з метою відтягування дати підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС, в контексті не декларованих домовленостей із Кремлем.

Ніщо не заважало новій грузинській політичній еліті порушити справу одразу після перемоги нового президента Георгія Маргвелашвілі на президентських виборах. Проте переслідувати Саакашвілі розпочали вже після підписання угоди про асоціацію з ЄС Грузією спільно з Україною та Молдовою. Чи можна вважати "справу Саакашвілі" проявом внутрішньополітичної конкуренції партії влади та грузинської опозиції? Або у "Грузинської мрії" є інші причини для демонстраційного переслідування колишніх опонентів?

На відміну від українських "регіоналів", грузинські "мрійники" не допускали сценарій вступу Грузії до Митного союзу та участі у процесах євразійської інтеграції. Риторика "про діалог із Росією" та неприпустимість "антиросійської риторики" мали на меті відновлення торгівельно-економічних відносин, а також спробу добитися від Москви припинення активної підтримки абхазьких та південно-осетинських сепаратистів. При цьому, європейська та євроатлантична інтеграція вкупі зі стратегічним партнерством зі США залишилися основними пріоритетами зовнішньої політики Грузії. Фактично, "мрійники" представляють собою клуб розчарованих політичним курсом Саакашвілі.

На відміну від України, серед значної частини електорату Грузії домінує критичне ставлення до геополітичного союзу з Росією в рамках інтеграційного об'єднання. Особливо контр-російські настрої посилилися у грузинському суспільстві після конфлікту 2008 року. Питання відновлення конституційного стану на території сепаратистських утворень є основною картою політичних сил для здобуття підтримки серед різних соціальних груп грузинського суспільства. Невдала спроба Саакашвілі повернути Абхазію та Південну Осетію, а також поява безробітних серед звільнених працівників правоохоронних органів та держапарату часів Едуарда Шеварнадзе, стали основними факторами приходу до влади представників "Грузинської мрії". Однак стратегія імітації потепління у відносинах з Росією не дала позитивних результатів. Відновлення конституційного ладу Грузії в Абхазії та Південній Осетії Росія навіть не припускає теоретично. Сепаратистські режими грають для Кремля роль больових точок із метою періодичної дестабілізації ситуації в пострадянських державах, орієнтованих на альтернативний євразійській інтеграції шлях розвитку.

Підписання теперішнім президентом Г. Маргвелашвілі угоди про асоціацію та ЗВТ з ЄС Росія сприйняла негативно. Відповіддю Москви стала розробка російським урядом проекту постанови про припинення дії Угоди про вільну торгівлю з Грузією. Це є сигналом Росії про небажання відкривати свій ринок грузинським виробникам.

У даному контексті кримінальна справа проти Саакашвілі, який має вкрай негативний імідж серед російського політичного бомонду, є спробою грузинського уряду "мрійників" продемонструвати свою "лояльність" до Росії. Можна припустити, що дана спроба матиме негативні наслідки до стратегії "подвійної гри" зі Заходом і Росією. З одного боку, Кремль здійснює економічний тиск на пострадянські держави, які проводять європейську та євроатлантичну інтеграцію. Про це свідчить нещодавнє ембарго Росії на харчову та сільськогосподарську продукцію України та Молдови. Грузія в даному плані не є виключенням. Нема членства в Євразійському союзі – нема діалогу.

Ну, а одностороння підтримка Кремлем проросійських сепаратистів в Україні свідчить про неготовність російської сторони йти на поступки Грузії з приводу Абхазії та Південної Осетії. Грузія може стати наступною мішенню РФ заради дестабілізації ситуації на її території, через яку проходять альтернативні газотранспортній системі (ГТС) РФ маршрути постачання природного газу та нафти (Баку-Тбілісі-Джейхан, Баку-Супса). Росії не вигідно в умовах санкцій втратити свій транзитний потенціал. А це можливо у випадку реалізації проектів трубопроводів для транспортування туркменського та іранського природного газу до Європи через територію та порти Грузії.

З іншого боку, переслідування М. Саакашвілі, який має високий авторитет на Заході і грає не останню роль в інформаційній війні проти РФ, може стати причиною погіршення відносин уряду "Грузинської мрії" з ЄС та США. А це стане передумовою до втрати довіри серед грузинського електорату та посилення сил опозиції. У подібних умовах лише один крок відділяє владу Грузії від долі української "Партії регіонів". Подвійна гра грузинських посадовців у непростих геополітичних умовах може стати причиною втрати влади.

 

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник,

магістр політичних наук

 

Четвер, 07 серпня 2014 адміністратор  

Щоб мати можливість додавати коментарі, Вам необхідно зареєструватись. Якщо Ви вже зареєстровані, просто увійдіть на сайт під власним іменем і паролем. Деякі матеріали сайту можуть бути доступні для перегляду лише зареєстрованим користувачам.

Напрямки роботи

trening.jpg

Події

 

Ключові гравці у виборах міського голови Луцька

 

Понад 83% лучан підтримують вступ до НАТО

Більшість мешканців Луцька - 83,6% вважають, що Україні потрібно вступити до НАТО. Про це свідчать...

 

Чи підтримують у Луцьку ініціативи нової влади?

 

Чоловіки у Луцьку - більші оптимісти, ніж жінки

 

Книга про історію становлення інститутів громадянського суспільства

    Презентація цього видання відбулася  у приміщенні Волинської обласної універсальної бібл...

Опитування

Я ставлюсь до політики: