Асоціація молодих політологів і політиків

Розмір тексту
  • Збільшити розмір шрифту
  • Стандартний розмір шрифту
  • Зменшити розмір шрифту

Між Європою та Євразією: інтеграція чи капкан?

Нещодавно президент України і його російський колега провели переговори. Чергова зустріч і спроби вирішити проблему ціни на російський газ не принесли будь-яких конкретних результатів. У ході переговорів у Москві увага приділялася не стільки перегляду ціни на російський газ, скільки перспективам євразійської інтеграції України в Митний союз. За словами офіційних осіб, «продовження» обговорення газового питання планується у квітні. Окрім України і РФ, передбачається участь членів Митного союзу (МС) – Білорусії і Казахстану. Крім того, актуальною на порядку денному залишається питання про ГТС України, яка потребує модернізації.

Отож, який характер матиме «продовження» переговорів, тепер вже у форматі Україна-МС?

З одного боку, природно, що цілі РФ як і раніше залишаються незмінними.

По-перше, Східний сусід прагнутиме добитися вступу України в Митний Союз. Логічним підтвердженням цього, відмова представників Євразійській комісії (керівний орган МС і ЄЕП) від реалізації моделі секторального співробітництва України і МС. Концепція моделі секторального співробітництва України і МС, полягає в розвитку інтеграції і кооперації в тих сферах, які представляють життєво важливий інтерес для двох сторін. Характерним прикладом реалізації секторального співробітництва є політичний і економічний діалог КНР з державами Південно-Східної Азії у форматі АСЕАН+1. Попри те, що Україна і КНР є гравцями різних «вагових категорій». Не маючи членства в АСЕАН, КНР в рамках формату АСЕАН+1 уклала систему двосторонніх угод з В'єтнамом, Лаосом, Камбоджею, Сінгапуром і рядом інших держав-членів АСЕАН про лібералізацію міграційного режиму для китайської робочої сили, про створення сприятливого інвестиційного клімату для ТНК КНР і відміни експортних квот на постачання товарів і послуг китайських виробників. Крім того, сторони проводять політичний діалог у форматі АСЕАН+1 стосовно рішення територіальних суперечок і консультацій по широкому спектру питань. Якщо змоделювати сценарій секторального співробітництва України і РФ, то не вступаючи в МС, Україна змогла би розвивати торговельно-економічні стосунки з РФ, Білорусією і Казахстаном на преференційному рівні. Окремим сектором повинна була стати енергетична співпраця. А саме: перегляд умов газового контракту "Путіна-Тимошенко" і досягнення компромісів з питання ціни і обсягів поставок. Не могли залишитися без уваги і питання трудової міграції українців у РФ. Проте, сценарій секторального співробітництва є неможливим. Про це свідчать амбіції РФ, яка прагне провести економічну реінтеграцію пострадянського простору в рамках МС, а в подальшому і політичну консолідацію в рамках аморфного Євразійського союзу, оформлення якого планується на 2015 рік.

По-друге, метою РФ є встановити контроль над транзитним потенціалом України. Це підтверджує бажання РФ добитися створення двостороннього консорціуму в управлінні вітчизняною ГТС, а в кращому випадку спільного підприємства. Якоюсь мірою, РФ бажає повторити білоруський сценарій. Відомо, що після придання 100% акцій ГТС Білорусії, РФ забезпечила собі контроль над транзитним потенціалом країни, який впродовж 90-х-2000-х рр. використовувався білоруським керівництвом в якості ресурсу економічного суверенітету. Білоруська ГТС, включаючи магістральний газопровід «Ямал – Європа» має пропускну спроможність в 51 млрд. м3 природного газу в рік. Враховуючи те, що пропускна спроможність газопроводу «Північний потік» складає всього 55 млрд. м³, контроль над ГТС України (на ділянці з РФ 288 млрд. м3 природного газу в рік) є необхідним для монопольного контролю над постачаннями енергоносіїв в ЄС. При цьому треба враховувати, що перспективи реалізації проекту газопроводу «Південний потік» (63 млрд. м³ природного газу в рік) неоднозначні з причини непередбачуваності керівництва помірних ісламістів в Туреччині і нещодавнього рішення у болгарському парламенті денонсувати сторонній проект нафтопроводу Бургас-Александропуліс. Вірогідність виходу Болгарії з проекту «Південний потік» не можна виключати. У такому разі, модернізація ГТС України під частковим контролем «Газпрому» стала би запасним варіантом, альтернативою "Південному потоку". А також чинником євразійської інтеграції України. Білорусія вступила в МС після продажу власної ГТС «Газпрому».

З іншого боку, спостерігаються тенденції активізації процесу євроінтеграції України. В ході нещодавнього саміту в Брюсселі, голова України, президент ЄС і голова Єврокомісії прийняли спільну заяву, згідно якої, Угода про асоціацію і зону вільної торгівлі буде підписана, якщо український уряд вирішить актуальні питання стосовно судової реформи і виборчого правосуддя до Вільнюського саміту Східного партнерства в листопаді 2013 р. Крім того, ЄС просуває ідею створення трибічного газового консорціуму. Також в рамках саміту, представники ЄС обіцяли виділити Україні 610 млн. євро в якості фінансової допомоги. На думку представників ЄС, участь в управлінні вітчизняною ГТС повинні брати Україна, РФ і ЄС, за схемою «постачальник-транзитер-споживач». Подібний сценарій може стати альтернативою членству в МС і створенню консорціуму з «Газпромом». Асоційоване членство в ЄС дасть можливість здійснювати безмитну торгівлю з ЄС і тим самим знизити залежність від ринку РФ. При цьому, без несення політичних зобов'язань перед наднаціональними органами ЄС, що обмежують суверенітет. Ну а посередництво в газовому діалозі ЄС і РФ, в рамках трибічного консорціуму, дозволить Україні зберегти роль транзитера енергоносіїв в рамках Європейської Енергетичної Спільноти.

Якоюсь мірою ЄС вдалося би одразу «вбити двох зайців». По-перше, не допустити посилення МС за рахунок включення економіки України, другої за обсягом виробництва після РФ на пострадянському просторі. По-друге, створити умови, при яких РФ грала би роль не ведучого, а веденого актора в енергетичному діалозі ЄС і МС.

Проте існує ряд суперечливих моментів. В ході нещодавніх українсько-російських переговорів, РФ не знизила ціни на газ, не дала згоди на співробітництво України і МС у форматі 3+1. Російська сторона продовжує скорочувати опції України. РФ прив'язує питання зниження ціни на газ до вступу України в МС. Крім того, вводяться експортні квоти на деякі номенклатури промислових товарів українського виробництва.

Неоднозначними залишаються і результати нещодавнього саміту Україна-ЄС. Незважаючи на декларування готовності підписати Угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі (ЗСТ) в листопаді цього року, не було оголошено конкретних критеріїв «успішності» виконання відповідних умов до зазначеного терміну. Не варто забувати і те, що вступ в силу даної угоди залежатиме від її ратифікації усіма країнами-членами ЄС. Їх думка може розділитися по лінії «Старої» та «Нової» Європи. Цей розкол вже поставив точку на шляху вступу України і Грузії в НАТО на Бухарестському саміті в 2008 р.

«Нова» Європа, до якої відносяться молоді члени ЄС серед країн ЦВЕ, виступає за асоційоване членство України і подальшу інтеграцію. Це обумовлено небажанням посилення РФ за рахунок збільшення членів МС. Країни «Нової» Європи бачать в Україні потенційного союзника усередині ЄС, у разі її повноцінного членства. За рахунок розмірів території і населення, в рамках наднаціональних органів ЄС Україна матиме приблизно однакову кількість голосів з «локомотивами» – ФРН і Францією. А це дозволить «Новій» Європі ефективніше впливати на процес ухвалення рішень стосовно розширення і характеру інтеграції, на користь м'якої міжнаціональної, а не жорсткою наднаціональної, прибічниками якої є «локомотиви».

Проте, думка «Старої» Європи стосовно перспектив євроінтеграції України є ситуативною і залежить від зовнішніх обставин. У тому числі і від перспектив газового діалогу з РФ. Наприклад, Італія і Греція, які є акціонерами проекту «Південний потік», а також потенційними транзитерами російського газу, не будуть зацікавлені в розвитку альтернативного трибічного консорціуму при особливій ролі України. Асоційоване членство України ліквідує візові бар'єри для українських трудових мігрантів. А це не вигідно для ФРН і Франції, які роблять заходи по скороченню трудової іміграції. Можливо, що вплив на позицію членів ЄС, а саме «локомотивів», зробить негласна енергетична домовленість з РФ – мовчазне визнання за РФ пострадянського простору в обмін на прямий доступ до російського природного газу через газопроводи «Північний» і «Південний» потік.

Отже, певне просування України в стосунках з ЄС не може однозначно означати надбання асоційованого членства. Це показує наступальна позиція РФ з питання вступу України в МС. Неоднозначними залишаються і перспективи ратифікації усіма країнами-членами ЄС угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з Україною. А це означає, що у разі продовження переговорного процесу з державами-членами МС в квітні цього року, досить складно чекати від РФ пропозицій компромісного характеру. Російська сторона буде схильна аргументувати «безальтернативність» членству в МС, скорочуючи при цьому опції України на пострадянському просторі. Природним є те, що безальтернативних варіантів не буває, а уникнення повторення білоруського сценарію залежатиме від міри конструктивності діалогу України з ЄС і РФ.

 

Георгій Кухалейшвілі, політолог-міжнародник

Вівторок, 12 лютого 2013 адміністратор  

Щоб мати можливість додавати коментарі, Вам необхідно зареєструватись. Якщо Ви вже зареєстровані, просто увійдіть на сайт під власним іменем і паролем. Деякі матеріали сайту можуть бути доступні для перегляду лише зареєстрованим користувачам.

Напрямки роботи

elect.jpg

Події

 

Ключові гравці у виборах міського голови Луцька

 

Понад 83% лучан підтримують вступ до НАТО

Більшість мешканців Луцька - 83,6% вважають, що Україні потрібно вступити до НАТО. Про це свідчать...

 

Чи підтримують у Луцьку ініціативи нової влади?

 

Чоловіки у Луцьку - більші оптимісти, ніж жінки

 

Книга про історію становлення інститутів громадянського суспільства

    Презентація цього видання відбулася  у приміщенні Волинської обласної універсальної бібл...

Опитування

Я ставлюсь до політики: